Г.Косинка… Середній на зріст. Обличчя натхненне, привітна усмішка, лагідні й пильні блакитні очі, глибокі й променисті, - вони передусім привертали до себе увагу. Ходив бадьоро, швидко, з піднятою, ніби закинутою головою й здавався вищим, ніж був. А був кремезний, присадкуватий. Волосся світло-русяве, хвилясте.
За характером – доброзичливий, прямодушний, м’який. У вчинках і діях відчувалася впевненість, і тоді проступали риси вольової вдачі.
Таким пам’ятають письменника його сучасники. Читаючи про це, мимоволі замислюєшся: чи здатна така людина на терор, насильство, розбій? А саме за участь у терористичній організації був заарештований і розстріляний Г.Косинка. Щоправда, через кілька десятків років реабілітований – посмертно, як і багато його товаришів по перу.
Письменник постійно й послідовно розкривав процес зростання людської гідності в середовищі українських незаможників. Його герої сильні й вольові, багаті й красиві душею, завжди дійові й життєво правдиві, переконливі. Усе, про що написав Г. Косинка, не видумане, відібране, виношене, виважене. Він добре знав психологію заможних селян, бо самому довелось з дитячих років поневірятися на чужих землях. Його герої — живі, пристрасні, колоритні фігури. Були вони страшними, часто жорстокими, немилосердними й цинічними, але не здатними протистояти руху часу.
Твори молодого новеліста були причиною його арешту, а згодом і розстрілу.